Поліпшення остеоінтеграції дентальних імплантатів

Оновлено 27.11.2025

Поліпшення остеоінтеграції та герметизації м’яких тканин за рахунок шорстких поверхонь дентальних імплантатів

Ігор Ігорович Книш, імплантолог

“Кожного року спостерігаю суттєве поліпшення остеоінтеграції дентальних імплантів за рахунок досліджень та іноваційних розробок спеціальних поверхонь для імплантів”

Ігор Книш,

ведучий імплантолог Стоматологічної клініки DentalKnysh

До вашої уваги переклад результатів дослідження групи італійський вчених стосовно впливу структури поверхонь дентальних імплантів на поліпшення остеоінтеграції та герметизації м’яких тканин, опублікованого на офіційному сайті MDPI.

Автори дослідження:

Анджело Мікеле Інчінголо,
Джузеппіна Малькангі,
Лаура Ферранте,
Гаетано Дель Веккьо,
Фабіо Віапіано,
Алессіо Даніло Інчінголо,
Антоніо Манчіні,
Чіро Аннік’яріко,
Франческо Інчінголо,
Джанна Діпальма,
Еліо Мінетті,
Андреа Палермо,
Ассунта Патано

Заміна відсутніх зубів можлива за допомогою біосумісних пристроїв, таких як внутрішньокісткові імплантати.

Це дослідження мало на меті проаналізувати та розпізнати найкращі характеристики різних поверхонь імплантатів, які забезпечують гарне загоєння периімплантних тканин і, таким чином, клінічний успіх з часом.

Був проведений аналіз різних типів покриттів поверхні імплантатів, щоб визначити ідеальні поверхні, які покращують остеоінтеграцію, епітеліальне прикріплення до місця імплантування та загальний стан навколо імплантату.

Це дослідження показало, що поверхня імплантату з різними можливостями адгезії, проліферації та поширення остеобластичних та епітеліальних клітин впливає на клітини, залучені до закріплення.

Поверхня імплантату повинна мати антибактеріальну здатність, щоб запобігти периімплантатному захворюванню. Дослідження все ще потребують вдосконалення матеріалу імплантату, щоб мінімізувати клінічну невдачу.

Введення

Природна втрата зубів має серйозні емоційні, психологічні та соціальні наслідки на додаток до фізичного та функціонального впливу на людину. Імплантологія є однією з найбільш безпечних і ефективних хірургічних процедур. Найпоширенішими матеріалами для дентальних імплантатів є титан, цирконій і поліефіретеркетон (PEEK).

Цирконієві імплантати мають добрі естетичні якості, але помірну швидкість руйнування, що призводить до руйнування імплантату.
Імплантати PEEK продемонстрували високий рівень помилок; отже, для підтвердження надійності потрібні тривалі мультицентричні дослідження.
Титан є матеріалом, який найкраще відповідає вимогам дентальної імплантології, включаючи остеоінтеграцію, біосумісність, механічну стійкість та антибактеріальні властивості.

Остеоінтеграція

Термін «остеоінтеграція» вперше використав Альбректссон (1981) для позначення функціонального та структурного зв’язку між поверхнею вразливої структури та її критичними органами.

Відповідно, визначено низку критичних факторів для належної резорбції кістки:

біосумісність,
конструкція імплантату,
характеристики поверхні імплантату,
стан кістки реципієнта,
хірургічна техніка,
навички оператора та
умови зберігання імплантату.

Характеристики поверхні імплантатів і якість кістки визначають межу між ними (межа кістка–імплантат). Наприклад, імплантат, розташований у пластинчастій кістці, має 90% контакту, тоді як імплантат, розташований у серединній кістці, має 50% контакту.

Морфологічно тканини пародонта зуба та імплантату мають багато спільних рис, оскільки обидві характеризуються добре ороговілим епітелієм порожнини рота та частиною сполучної тканини, яка безпосередньо контактує з імплантатом та зубом.

Умови для успішної остеоінтеграції

Фізико-хімічні властивості зовнішнього шару імплантату та його взаємодія з навколишніми основними тканинами відіграють важливу роль у визначенні успіху чи невдачі остеоінтеграції.

Фундаментальною передумовою довгострокового успіху імплантату є біологічне закріплення між поверхнею зубного імлантату та кістковою тканиною. Реакція кістки тісно пов’язана з поверхнею імплантату.

Можна виділити гідрофільну та гідрофобну поверхні імплантату. Гідрофільні поверхні, порівняно з гідрофобними структурами, сприяють взаємодії з біологічними рідинами та клітинами, що забезпечує хорошу змочуваність поверхні.

Малюнок 1. Змочування імплантату фібрином.

Гідрофобна поверхня має погану змочуваність на відміну від гідрофільної з гарною змочуваністю. Червона стрілка свідчить про величину проникності рідини лежить на поверхні імплантату.

Поверхні імплантатів з однаковим хімічним складом фактично пропонують різний кут контакту для біологічних рідин залежно від топографії поверхні: шорсткі поверхні, такі як оброблені піскоструминною технікою та протравлені поверхні, більш схильні до змочування, ніж поверхні, які вважаються гладкими.

Гідрофільність поверхні імплантату призводить до різкого контакту імплантату зі згустком, що сприяє процесу остеоінтеграції.

Деякі поверхні мають таку гідрофільність, що простий контакт перших спіралей з кров’ю призводить до всмоктування вздовж всієї поверхні імплантату. Шорсткі поверхні збільшують утримання тромбів.

Персональний план комфортного лікування
без болю та непередбачених витрат

Практичні поради від Головного лікаря Стоматологічної клініки DentalKnysh

Надійде вам на e-mail одразу після відправлення форми.

Отримати поради на e-mail

Короткий гайд, який допоможе підготуватися до лікування так, щоб пройти його спокійно, без тривоги, болю та зайвих витрат

Менше страху Більше контролю Прості поради, які працюють

Під час фази загоєння рани відбувається наступне:

Утворення фібрину, який захищає рану і разом з тромбоцитами закупорює рану і вивільняє фактори відновлення;
Фібриноліз: реабсорбція тромбу;
Остеокластична активність: міграція клітин з крові;
Міграція мезенхімальних клітин, попередників кісткових клітин.

Стабільність імплантату необхідна для ефективної остеоінтеграції та загоєння. Характеристики кістки, конструкція імплантату та процедура його встановлення впливають на первинну стабільність.

Ремоделювання кістки та виробництво кістки навколо імплантату призводять до вторинної стабільності.

Малюнок 2. Адгезія фібрину до імплантату.

Все більше досліджень показують, що особливості поверхні імплантату також впливають на вторинну стабільність.

Прикріплення кістки на поверхні імплантату починається спочатку в трабекулярній кістці, потім у компактній кістці. Кістковий метаболізм навколо імплантату досягає свого піку через 1–4 місяці після операції.

Клінічний успіх імплантату, крім остеоінтеграції, залежить від здоров’я межі кістка–імплантат–м’які тканини.

Відторгнення імплантату може бути наслідком зниженої здатності титану індукувати остеоінтеграцію, що спричиняє погану або уповільнену остеоінтеграцію.

Малюнок 3. Деталі електронної мікроскопії гладкої (гідрофобної) та шорсткої (гідрофільної) поверхні імплантату з відсотком вторинного змочування. Гідрофільна поверхня має вищий відсоток BIC, ніж гідрофобна поверхня.

Перші титанові імплантати мали механічно поліровану поверхню, яка була гладкою, і дослідження останніх років показали, що ця поверхня менш стабільна з часом, ніж ті з шорсткою поверхнею.

Для досягнення більшої контактної поверхні була проведена обробка поверхні імплантату з метою підвищення остеоінтеграції між кісткою та імплантатом.

Цей огляд мав на меті проаналізувати різні поверхні та визначити ідеальну структуру імплантату з клінічної точки зору та точки зору довговічності, з найменшими післяхірургічними ускладненнями та найменшим дискомфортом для тіла.

Дослідження є обширними та складними через постійні наукові відкриття та інновації.

Фактично, відповідна модифікація титанової поверхні, яка збільшує відсоток BIC (контакту з кістковим імплантатом), все ще вивчається для сприяння остеоінтеграції.

Кожного року нові технології обробки поверхонь збільшують антибактеріальні властивості для запобігання периімплантатним захворюванням.

Також постійно вдосконалюються технічні характеристики поверхонь щодо навантаження під час функціональності, наприклад жування, таким чином гарантуючи здорову периімплантатну тканину з часом.

Починаючи з 1952 року, коли був встановлений перший імплант, постійно в різних країнах проводяться дослідження для поліпшення остеоінтеграції при встановленні дентальних імплантатів. Мабуть тому в передових імплантах відсоток приживлюваності майже 100%.

Проконсультуйтесь з імплантологом щодо имплантації зубів (заповніть форму нижче для отримання консультації)

Залиште заявку прямо зараз, зафіксуйте ціни, якщо вони піднімуться, а ви, наприклад, зможете бути на прийомі лише через місяць, то для вас діятимуть ціни до підвищення.